Словарь української мови (1924)/шлик

by Борис Грінченко

◀ шлея

Словарь української мови Борис Грінченко Ш шлик

шлия ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Шлик, ка́, м. Родъ шапки. К. ЧР. 428. Въ Галиціи: суконная круглая шапочка съ загнутою мѣховою опушкою. Гол. Од. 70. Въ думѣ — бархатная. АД. I. 171. Шлики із себе скидали. Мет. 396. Ум. Шличо́к. Старший син у хату ухожає, шличок здіймає, низенько вклоняє. Чуб. V. 848.