Словарь української мови (1924)/шлюбувати

by Борис Грінченко

◀ шлюбочок

Словарь української мови Борис Грінченко Ш шлюбувати

шлюндра ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Шлюбува́ти, бую, єш, гл. 1) Давать обѣтъ. Шлюбувати від горілки. МУЕ. I. 110. 2) Вѣнчаться. МУЕ. I. 129. Шлюб брала, шлюб шлюбувала перед попом, перед дяком з Юрком козаком. Мет. 172.