Словарь української мови (1924)/шмаряти

by Борис Грінченко

◀ шмарувати

Словарь української мови Борис Грінченко Ш шмаряти

шмат ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Шмаря́ти, ря́ю, єш, сов. в. шма́рити, рю, риш, гл. Бросать, бросить, швырнуть. Угор. Гусевки шмарьте до гусевниці. Гол. II. 57. Бог тот пісок шмарив на воду, і стався кус землі. Гн. I. 9. Будеш шмарений з неба за гордость, за пиху. Гн. I. 15.