Словарь української мови (1924)/шолопати

by Борис Грінченко

◀ шоломок

Словарь української мови Борис Грінченко Ш шолопати

шолудивець ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Шоло́пати, паю, єш, гл. 1) Ѣсть зерна (объ уткать). 2) Шуршать, шелестѣть. Миш шолопає. Вх. Зн. 82. 3) Рыться въ чемъ, перебирать что. Воробці.... шолопають на собі пірє. ЕЗ. V. 248.