Словарь української мови (1924)/шпеник

by Борис Грінченко

◀ шпачок

Словарь української мови Борис Грінченко Ш шпеник

шпент ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Шпе́ник, ка, м. 1) Шпенекъ, конецъ стрѣлы или какого-нибудь стержня; иногда самъ стержень. Вас. 167, 179. Він шпеник в рані розглядав. Котл. Ен. VI. 73. 2) Ножка у листа, плода. Вх. Лем. 486.