Словарь української мови (1924)/шпетити
| ◀ шпета | Словарь української мови Ш шпетити |
шпетний ▶ |
|
Шпе́тити, чу, тиш, гл. Поносить, ругать, оскорблять, унижать. Ном. № 3535. Олимпських шпетив на всю губу, свою і неню лаяв любу. Котл. Ен. II. 30. Я жі собі нівроку вдалась, борецького роду не шпетила. Г. Барв. 423. В своїй розмові не шпетила вона рідного слова. К. ХП. 25.