Словарь української мови (1924)/шпиль

by Борис Грінченко

◀ шпилити

Словарь української мови Борис Грінченко Ш шпиль

шпилька ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Шпиль, ля́, м. 1) Холмъ, невысокая круглая гора. Кругла, мов шпиль, гора. Левиц. I. 197. Українські яри гайові між невисокими та крутими горами та шпилями. Левиц. I. 203. Ой вийду я на шпиль-гору, на лебедів крикну. Чуб. III. 137. 2) Част. м'яльници (см.). Вас. 159. Ум. Шпи́лик, шпильо́к, шпиле́чок.