Словарь української мови (1924)/шпурляти

by Борис Грінченко

◀ шпурляння

Словарь української мови Борис Грінченко Ш шпурляти

шпурлятися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Шпурля́ти, ля́ю, єш, сов. в. шпу́рити, рю, риш, гл. Бросать, швырять, бросить, швырнуть. Драг. 231. Кацап почав грудками шпурляти. Св. Л. 193. Та й шпурив острий палаш. Федьк. 1. 85.