Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/шпурляти

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Ш
шпурляти
Берлін: Українське слово, 1924

Шпурля́ти, ля́ю, єш, сов. в. шпу́рити, рю, риш, гл. Бросать, швырять, бросить, швырнуть. Драг. 231. Кацап почав грудками шпурляти. Св. Л. 193. Та й шпурив острий палаш. Федьк. 1. 85.