Словарь української мови (1924)/штим

by Борис Грінченко

◀ штильготати

Словарь української мови Борис Грінченко Ш штим

штимуватий ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Штим, ма, м. 1) Короткая, мелкая шерсть, остающаяся при чесаньѣ въ видѣ оческовъ. Шух. I. 151. Гол. Од. 39. Вас. 203. 2) Переносно: волосы у человѣка. О. 1861. X. Кух. 25. Взяли його за штим та й вивели геть. Черном. Я тобі ввесь штим висмичу.