Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/штрикати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Ш
штрикати
Берлін: Українське слово, 1924

Штрика́ти, ка́ю, єш, гл. 1) Колоть, пырять, тыкать. Штрика в усі. Ном. № 8400. 2) Прыгать. Почерез ті колоди він штрикав. Гн. II. 239.