Словарь української мови (1924)/штунда

by Борис Грінченко

◀ штукувати

Словарь української мови Борис Грінченко Ш штунда

штундарь ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Шту́нда, ди, ж. 1) Штундизмъ, религіозное ученіе штундистовъ. 2) = Штундарь. Штунда хоч без попа та з папкою (т. е.: зажиточный). Ком. Пр. № 1275. 3) Соб. Штундисты.