Словарь української мови (1924)/штурхати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Ш
штурхати
Берлін: Українське слово, 1924

Шту́рха́ти, ха́ю, єш, гл. Толкать, пырять, давать пинки, тумаки. І знов він у хату, то сестра опять за кочергу, та давай штурхати дрова. Рудч. Ск. I. 125. Штурха палицею по під тином, а собаки на його як на вовка брешуть. Стор.