Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/шугай

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Ш
шугай
Берлін: Українське слово, 1924

Шуга́й, гая, м. 1) Парень, молодой человѣкъ (словацкое Šuhaj). Вх. Лем. 486. На поляні, на поляні шугай траву косить, за шугайом смутна мати дитиноньку носит. Гол. II. 70. Лиши мі ся, дай мі покій, молодий шугаю. Гол. IV. 489. 2) Родъ женской одежды. 3) Имя собаки. Вх. Лем. 486.