Словарь української мови (1924)/шульпіка
| ◀ шульок | Словарь української мови Ш шульпіка |
шуляк ▶ |
|
Шульпі́ка, ки, м. = Шуліка. На могилі щось мріє, чорніє: спершу здалось йому за шульпіку, а як зблизився, побільшало, неначе орел. Стор. М. Пр. 3. Голуб'ятко наше старий шульпіка заклював. Греб. 324.