Словарь української мови (1924)/шум
| ◀ шуляк | Словарь української мови Ш шум |
шума ▶ |
|
Шум, му, м. 1) Пѣна, накипь при вареніи. Не вважай, що шум збігає, — на дні гуща буде. Ком. Пр. № 1193. 2) Мыльная пѣнящаяся вода. Вас. 169. 3) Пѣна отъ волнующейся воды, а потому также волненіе, водоворотъ. Хоч з мосту та в шум. Ном. № 2082. Піди від мене під шум, під лотоки. Вже так мені нудно, хоч у шум головою. Подольск. г. Тричі говорить приймалась, тричі оставлялась, так як риба против шуму довго умудрялась. Мкр. Н. 17. 4) Шумъ. 5) Хороводная игра, а также названіе живаго существа, упоминаемаго въ пѣсняхъ при этой игрѣ. Ой нумо, нумо в плетеного шума. Грин. III. 100. Ой нумо, нумо в зеленого шума. Чуб. III. 50. Ой шум ходить по діброві, а шумиха рибу ловить. Чуб. III. 50.