Словарь української мови (1924)/шурпа
Зовнішній вигляд
◀ шурнути | Словарь української мови Ш шурпа |
шурпання ▶ |
|
Шу́рпа, пи, ж. 1) Курица съ торчащими взъерошенными перьями. Рк. Левиц. 2) Женщина въ безобразномъ нарядѣ. Божевільна начепляла на себе дрантя та й ходе мов якась шурпа. Рк. Левиц. 3) Непотребная женщина. Це шурпа — пранцювата баба. Борз. у.