Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/шуто

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Ш
шуто
Берлін: Українське слово, 1924

Шу́то, нар. Недостаетъ чего либо, обычно находящагося, напр.: роговъ, уха, волосъ и пр. Если женщина скинетъ монисто, серьги, — говорятъ: Як тобі шуто без намиста и пр. Борз. у.