Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/щадити

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Щ
щадити
Берлін: Українське слово, 1924

Щади́ти, джу́, ди́ш, гл. 1) Сберегать. 2) Щадить. І, безбожний, свого сина не щадить. Чуб.