Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/щирувати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Щ
щирувати
Берлін: Українське слово, 1924

Щирува́ти, ру́ю, єш, гл. Держать себя искренно, быть искреннимъ съ кѣмъ. Як зо мною п'ють, зо мною гуляють, тогді мені щирують, а як від мене підуть, — за мене говорять, ще й на мене ворогують. Чуб. V. 467.