Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/щититися

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Щ
щититися
Берлін: Українське слово, 1924

Щити́тися, чу́ся, ти́шся, гл. Защищаться, оберегаться. Скільки вже не щитися, а без долі нічого не поробиш. Канев. у. Літом у кужусі ходив: щитився все, бачите, від хороби, щоб його щитила лихая година. Лебед. у.