Словарь української мови (1924)/щогла
Зовнішній вигляд
◀ щововкнути | Словарь української мови Щ щогла |
щоглик ▶ |
|
Що́гла, ли, ж. 1) Шестъ. Уставши ж рано, на зорі, найшов, мов прапір Магомета, запаску з алого грезета на довгій щоглі у дворі. Мкр. Г. 49. Становили шинки по долинах, зводили щогли по високих могилах. ЗОЮР. I. 56. Щогла або тичка — довгий дрючок, котрим тягнуть невід під льодом. О. 1861. XI. 116. Перш рубаємо ополонки та й спускаємо невід на щоглах. О. 1861. XI. 115. 2) Мачта. Стоїть корабель: сам золотий, щогли срібні. Рудч. Ск. II. 80. 3) Часть узды: переплеты, соединяющіе перечілок съ переніссям. Вас. 160.