Словарь української мови (1924)/щулитися

by Борис Грінченко

◀ щулити

Словарь української мови Борис Грінченко Щ щулитися

щуняти ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Щу́литися, люся, лишся, гл. 1) Ежиться. Не дурно той бідний її чоловік так щулився в закутку. Левиц. I. 464. 2) Щуриться. Черном. Пан Хоцінський позіхав, щулився на канапі. Левиц. I. 182.