Словарь української мови (1924)/щурячий
| ◀ щуря | Словарь української мови Щ щурячий |
щучечка ▶ |
|
Щу́ря́чий, а, е. 1) Крысиный. Желех. 2) Принадлежащій, свойственный стрижу. Уся круча в щурячих норах. Харьк. у.
| ◀ щуря | Словарь української мови Борис Грінченко Щ щурячий |
щучечка ▶ |
|
Словарь української мови — Щ
щурячий
Борис Грінченко
1924
Щу́ря́чий, а, е. 1) Крысиный. Желех. 2) Принадлежащій, свойственный стрижу. Уся круча в щурячих норах. Харьк. у.