Словарь української мови (1924)/щільно

by Борис Грінченко

◀ щільник

Словарь української мови Борис Грінченко Щ щільно

щітити ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Щі́льно, нар. 1) Плотно, не оставляя скважинъ, промежутковъ; въ обхватъ. А зачини двері, да щоб щільно. Грин. II. 8. Ополудні гребли сіно і в валочки клали щільно. Мет. 315. Чобіт щільно на нозі. НВолын. у. 2) Настойчиво, усердно, неотвязно. Як присікавсь щільно, так він і признавсь. Черк. у. А візьмись за його щільніш, — зараз признається. Черк. у. Щільно бре́ше. Складно вретъ. Константиногр. у. Ум. Щільне́нько.