Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/щіть

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Щ
щіть
Берлін: Українське слово, 1924

Щі́ть, ти, ж. 1) = Щітка. Жито посходило, як щіть; сіянець повитикався з грядки густо, як щіть. Левиц. I. 28. 2) Чесалка, мыканица, гребень. Угор.