Словарь української мови (1924)/ядро
| ◀ ядрено | Словарь української мови Я ядро |
ядряний ▶ |
|
Ядро́, ра́, с. 1) Зерно (хлѣбное), сѣмячко (мясистаго плода), зерно орѣха. Чуб. III. 452. Роди, Боже, жито, пшеницю: у полі ядро, а в домі добро. Маркев. 1. Але він не посадив фсьо: сховав під язик їдно ядро ябвоньове. Гн. I. 15. 2) Завитокъ овчины. Блага́ на ядро́ — „слабая овчина съ палой овцы“. Вас. 153. 3) Ядро, testiculus. Вх. Лем. 488. Ум. Яде́рце, яде́речко. Ой ори, синку, широку нивку, та посіємо яру пшеницю, та уродиться зелене стебельце, зелене стебельце, золоте ядерце. Чуб. III. 465. Роскушу орішок та вийму ядерце. Нп. Ядеречко у житові ще м'якеньке. Волч. у.