Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/яндила

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Я
яндила
Берлін: Українське слово, 1924

Яндила́ и яндола́, ли́, ж. 1) Большая миска съ двумя ушами по краямъ. Вас. 181. Лебед. у. Припав циган до маслянки, яндилу кінчає. Рудан. I. 68. 2) Крышка для улья. Кіев. г. Подол. г. 3) Углубленіе на вершинѣ горы. Там на горі яндола і терен росте у їй. Лебед. у.