Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/яничар

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Я
яничар
Берлін: Українське слово, 1924

Янича́р, ра, м. Янычаръ. На турків-яничар, на бідних невольників покликає. АД. I. 209. У туркені яничари і баша на лаві. Шевч. 57. Уже прийшли яничари! — говорятъ, когда явятся дѣти и начнуть шалить. Ном. № 9246. Ум. Яни́ченько. Турки-яниченьки. АД. I. 119.