Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/яр

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Я
яр
Берлін: Українське слово, 1924

I. Яр, я́ру, м. 1) Оврагъ, логъ. Ой там по над яром козак сіно косить. Мет. 17. Побачив у тім яру хату. Рудч. Ск. II. 188. 2) Раст. = Гав'яр, Acorus calamus L. Мил. М. 20. Ум. Яро́к, яро́чок. Рудч. Ск. II. 144. Недалеко милий оре, ой там за ярочком. Грин. III. 311.

II. Яр, я́ра, я́ре. См. Ярий.