Словарь української мови (1924)/ярміз
| ◀ ярмівка | Словарь української мови Я ярміз |
ярмілка ▶ |
|
Ярми́с и ярміс, су, ярмі́з, зу, м. 1) Способъ, средство. Вас. 213. Уже ж можно якийсь ярміс прибрати. Черн. Знахо́дити, учиня́ти ярмі́с. Давать ладъ, порядокъ, находить, что нужно сдѣлать. Заносили до Явдохи накрадене, награблене добро, а вона вже сама знаходила йому ярміс. Мир. ХРВ. 166. Доти старець плохий, поки собаки не обступлять, тоді ярміс найде і палкою обганяється. Ном. № 4224. Но те Юнона повернула і в голові так коверзнула, щоб зараз учинить ярміз. Котл. Ен. II. 25. 2) Предлогъ. І про що вони так довго балакають? — А вони вже знайшли ярмис для балачки. Переяс. у. Як діти встряють не в своє діло, то їм кажуть: О, знайшов уже ярміс! Конст. у.