Словарь української мови (1924)/ярчук
| ◀ ярчанка | Словарь української мови Я ярчук |
ярчучка ▶ |
|
Ярчу́к, ка́, м. 1) Ягненокъ. Гол. Од. 39. 2) Собака съ волчьими зубами, — ее боятся вѣдьмы (нар. повѣрье). ЗОЮР. II. 38. У мене є собака ярчук; у неї вовчі зуби, — її і відьми, і вовки бояться. ХС. VII. 451. Поли хочеш завести ярчуків, то треба сучку, як ощениться, вбить і цуценят всіх перебить, оставить одну тіки сучечку, та так аж до дев'яти поколиній, а тоді вже дев'ята сучечка і наведе ярчуків. Драг. 69.