Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/ярчук

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Я
ярчук
Берлін: Українське слово, 1924

Ярчу́к, ка́, м. 1) Ягненокъ. Гол. Од. 39. 2) Собака съ волчьими зубами, — ее боятся вѣдьмы (нар. повѣрье). ЗОЮР. II. 38. У мене є собака ярчук; у неї вовчі зуби, — її і відьми, і вовки бояться. ХС. VII. 451. Поли хочеш завести ярчуків, то треба сучку, як ощениться, вбить і цуценят всіх перебить, оставить одну тіки сучечку, та так аж до дев'яти поколиній, а тоді вже дев'ята сучечка і наведе ярчуків. Драг. 69.