Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/яріти

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Я
яріти
Берлін: Українське слово, 1924

Ярі́ти, ярі́ю, єш, гл. Сверкать, блистать. Фр. (Желех.). Дві зіроньки яріли алмазом уночі. Млак. 28.