Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/ясновельможний

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Я
ясновельможний
Берлін: Українське слово, 1924

Ясновельмо́жний, а, е. Свѣтлѣйшій, сіятельный. (Титулъ украинскаго гетмана). Базарі, де військо, як море червоне, перед бунчуками, бувало, горить, а ясновельможний, на воронім коні, блисне булавою, — море закипить. Шевч. 149.