Словарь української мови (1924)/ігронько
Зовнішній вигляд
◀ ігрище | Словарь української мови І ігронько |
ігумен ▶ |
|
І́гронько, ка, м. Музыкантъ. Приїхали подоляне з подолу, ой привезли свої ігроньки з собою; ой загадали хорошенько іграти. Мет. 161.