Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/ільтиця

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
І
ільтиця
Берлін: Українське слово, 1924

Ільти́ця, ці, ж. 1) Оголенная отъ шерсти овечья кожа. Вас. 154. 2) Кантъ изъ оголенной отъ шерсти овечьей кожи вокругъ полушубка внизу. Вас. 155. 3) Кантъ, вшиваемый между двумя кусками кожи или матеріи. Черк. у. Харьк. г. Мнж. 181.