Словарь української мови (1924)/іматися
| ◀ імати | Словарь української мови І іматися |
імела ▶ |
|
Іма́тися, іма́юся, єшся, сов. в. іми́тися, іму́ся, іме́шся, гл. 1) Ловиться; держаться; браться. Імайся, рибко, велика й маленька. Ном. № 1650. Мокрого поліна вогонь не йметься. Посл. Хотіли го спалити, але огень не ймавсі тіла. Гн. I. 124. Куля го ся не імат. Гн. I. 36. 2) То-же, что и займа́тися, заня́тися, — загораться, загорѣться. Тот му верг у полу вогня три рази, тот відтам пустився іти, вітер як подув, імилося на нім шматя, сірак і не доніс домів, згорів. Гн. II. 14.