Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/іменувати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
І
іменувати
Берлін: Українське слово, 1924

Іменува́ти, ну́ю, єш, гл. 1) Именовать. Мій син хрещений, порожений, іменований. Чуб. I. 112. 2) Назначать, опредѣлять. Галиц.