Словарь української мови (1924)/іменувати
Зовнішній вигляд
◀ іменування | Словарь української мови І іменувати |
іменуватися ▶ |
|
Іменува́ти, ну́ю, єш, гл. 1) Именовать. Мій син хрещений, порожений, іменований. Чуб. I. 112. 2) Назначать, опредѣлять. Галиц.