Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/істній

Матеріал з Вікіджерел

І́стній, я, є и і́сний, а, е. Настоящій, истый, заправскій. Зараз мого чоловіка приручили дядькові, москалеві істньому. МВ. (О. 1862. III. 72).