Словарь української мови (1924)/ґара

by Борис Грінченко

◀ ґаня

Словарь української мови Борис Грінченко Ґ ґара

ґарґала ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Ґа́ра, ри, ж. 1) Пазъ, глубокая, но не сквозная продолговатая желобовина для вставки досокъ (напр. въ столбѣ забора), притесанныхъ брусьевъ и пр. Лохв. у. См. еще навій. Константиногр. у. 2) Повозка съ ящикомъ для возки земли, песку. Кіев. у.