Словарь української мови (1924)/ґедз
| ◀ ґеґекати | Словарь української мови Ґ ґедз |
ґедзатися ▶ |
|
Ґедз, дза и ґедзь, дзя, м. Oestrus bovis. Ґедзь його́ вкуси́в, — на йо́го напа́в. Онъ раскапризничался. — А що це тобі? ґедзь укусив, чи що? Канев. у. Ум. Ґе́дзик. Вки́нути ґе́дзика. Сказать что либо съ умысломъ раздражить. Оце вона прийшла та вкинула ґедзика, — паня й росходилась. Мирг. у. Слов. Д. Эварн.