Словарь української мови (1924)/ґерґотати

by Борис Грінченко

◀ ґерґотіння

Словарь української мови Борис Грінченко Ґ ґерґотати

ґерґотіти ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Ґерґота́ти, ґочу́, чеш и ґерґоті́ти, ґочу́, ти́ш, гл. 1) Кричать (о гусяхъ, индюкахъ). Рябко спитать хотів, але Рябків язик був в роті спутаний, неначе путом з лик і ґерґотів щось як на сідалі индик. Г. Арт. (О. 1861. ІІІ.). 2) Говорить на непонятномъ языкѣ.