Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/ґніт

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Ґ
ґніт
Берлін: Українське слово, 1924

Ґніт, ґнота́, м. Фитиль, свѣтильня. Святі та божі: свічки поїли, на ґнота засіли. Уман. у. Та згоріла лояночка від ґнота до ґнота. Нп. Ні ґнота́ нема́. Нѣтъ ничего. Лохв. у. Ум. Ґно́тик. Ув. Ґноти́ще. Здоровий ґнотище: карасини багато вигоряє. Васильк. у.