Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/ґонт

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Ґ
ґонт
Берлін: Українське слово, 1924

Ґонт, ту, м. ґо́нта и го́нта, ти, ж. Тесъ, гонтъ. Він у нашому селі церкву новим ґонтом обшив. МВ. I. 65. Дімок стояв, гонтою вбитий. Св. Л. 215, 216.