Словарь української мови (1924)/ґрунталя
Зовнішній вигляд
◀ ґрунт | Словарь української мови Ґ ґрунталя |
ґрунтик ▶ |
|
Ґрунта́ля, лі, ж. Родъ жгута по верхнему краю четена (см. четен), сплетеннаго изъ растеній: или дерези, или Cornus sanguinea. О. 1862. V. Кух. 37.