Словник української мови (1927)/анталюз

Матеріал з Вікіджерел

Анталю́з, за, м. Серебряная монета, получившая, путем особых приемов владельца ее, чудесную силу возвращаться к хозяину (в нар. поверьях). Чуб. III. 23. См. Інклюз.