Словник української мови (1927)/інклюз

by Борис Грінченко

◀ інженір

Словник української мови Борис Грінченко І інклюз

іно ▶

Київ: Горно, 1927

Інклю́з, за, м. По народн. поверью: неразменная серебряная монета, которая, данная в уплату, возвращается обратно к своему хозяину. Ез. V. 255. *Віри в інклюза таки не покинеться. Март. «Забобон». См. Анталю́з, инсли́за.