Словник української мови (1927)/бездільний

by Борис Грінченко

◀ безділля

Словник української мови Борис Грінченко Б бездільний

бездільник ▶

Київ: Горно, 1927

I. Безді́льний, а, е. Ленивый. Я думала: дожду доньки собі помочниці; я тебе дождала єдную, да й ту бездільную. Чуб. V. 1202.

II. Безді́льний, а, е. Несчастный, бездольный. Ой зійду я на гіроньку та гляну по поділлю, що усім людям хороше живеться, тільки я молод бездільний. Чуб. V. 1016.