Словник української мови (1927)/безсумно

by Борис Грінченко

◀ безсумнівно

Словник української мови Борис Грінченко Б безсумно

безсуперечний ▶

Київ: Горно, 1927

Безсу́мно, нар. Беспечально, весело. Не хотілось кидать їм, таким безсумно молодим, те, що любилось на землі. Щог. Сл. 90.