Перейти до вмісту

Словник української мови (1927)/безцін

Матеріал з Вікіджерел

Бе́зцін, ну, м. = Бе́зцінь. Чаще с пред.: за бе́зцін. Желех. Хоть продаси часом для потреби і останній хлібець, да за безцін. О. 1852. IV. 105.