Словник української мови (1927)/безчасу

by Борис Грінченко

◀ безцінь

Словник української мови Борис Грінченко Б безчасу

безчельник ▶

Київ: Горно, 1927

Безчасу́, нар. Преждевременно, несвоевременно. Безчасу вмерли діти. НВолын. у. Вона безчасу дитину привела. НВолын. у.